Новини Закарпаття > Версія для друку > Помер Стівен Хокінг: біографія відомого фізика

Відомий англійський фізик-теоретик Стівен Хокінг помер на 77 році життя. У світі, мабуть, немає дорослої людини, яка б не чула про цього вченого. Чим же прославився Стівен Хокінг і що віщував людству? Читайте факти з біографії фізика на сайті "24".

Про смерть Стівена Хокінга повідомив представник його сім'ї зранку 14 березня. Ця людина власним прикладом показала всьому світові, що ніколи не варто здаватися. Стівен Хокінг – геніальний вчений. Невиліковна хвороба, параліч і втрата здатності говорити не завадили йому робити свої феноменальні дослідження і виступати перед величезною публікою. Сайт "24" зібрав найважливіші факти з життя Стівена Хокінга.

Біографія Стівена Хокінга: особисте життя і невиліковна хвороба

Стівен Хокінг народився в Оксфорді (Велика Британія) 8 січня 1942 року. Після закінчення Оксфордського університету у 1962 році почав займатися теоретичною фізикою.

Приблизно в цей період, у 21-річному віці, Хокінгу діагностували невиліковну хворобу – бічний аміотрофічний склероз, або так звану "хворобу рухового нейрона", яка згодом призвела до паралічу. Перші прояви захворювання були слабкими: легка незграбність та кілька несподіваних падінь. Однак згодом стан ученого лише погіршувався. Лікарі тоді відводили йому не більше двох-трьох років життя, та це не зламало Хокінга.

Хоча над моїм майбутнім нависла хмара, на свій подив, я з'ясував, що тепер почав отримувати від життя більше задоволення, ніж раніше, – казав про свою хворобу Стівен Хокінг.

1965 року Хокінг одружився з Джейн Вайлд, від неї у фізика є донька і двоє синів. Спершу сім’я сама давала собі раду із хворобою вченого, він міг самостійно їсти і вставати. Однак у 1985 році Хокінг захворів на пневмонію, яка дала серйозне ускладнення. Після низки операцій йому видалили трахею, і професор втратив голос. З цього моменту йому знадобився цілодобовий догляд.

Спершу Хокінг міг спілкуватися лише єдиним способом: він підіймав брову, коли хтось вказував на потрібну літеру на картці з алфавітом. Та потім комп'ютерний експерт з Каліфорнії Волт Волтош надіслав йому власноруч розроблену програму, яку він назвав Equalizer. За допомогою перемикача в долоні професор міг вибирати на екрані потрібні слова з системи меню. Вибране слово вимовляв синтезатор мовлення, який став "брендовим" голосом Хокінга.

Після 26 років подружнього життя Стівен і Джейн розлучилися. За 5 років, у 1995-му, вчений одружився вдруге – з однією зі своїх доглядальниць. Та через 11 років їхній шлюб також розпався на тлі звинувачень у тому, що професор під час цих стосунків був жертвою нападів. Сам Хокінг заперечував такі чутки, та й поліція під час розслідування не виявила жодних підтверджень.

Кар'єра і феноменальні дослідження Хокінга

Хокінг отримав докторський ступінь Кембриджського університету і протягом 30 років працював на посаді Лукасівського професора математики в Кембриджському університеті. На цій же посаді 300 років до того працював Ісаак Ньютон.

Широку популярність Хокінг отримав після того, як у квітні 1988 року була опублікована його науково-популярна книга "Коротка історія часу", яка згодом стала бестселером. Книга перекладена десятками мов і видана загальним тиражем понад 10 мільйонів примірників. У передмові до книги було написано:

Мені сказали, що кожна поміщена у книзі формула зменшить удвічі кількість покупців. Тоді я вирішив взагалі обходитись без формул. Щоправда, наприкінці я таки написав одне рівняння – знамените рівняння Ейнштейна E=mc?.

Згодом вийшли книги "Чорні діри та молоді всесвіти" (1993) та "Світ у горіховій шкаралупці" (2001). У 2005 році вийшло нове видання "Короткої історії часу" – "Найкоротша історія часу", написане у співавторстві з Леонардом Млодиновим.

Головне досягнення Хокінга полягає в описі випромінювання чорних дір. Він висловив гіпотезу про те, що чорні діри малої маси втрачають енергію, "випаровуються", випускаючи випромінювання за своїм горизонтом подій, і, врешті-решт, "вмирають". Це явище назвали "випромінюванням Гокінга". Він застосовував термодинаміку для вивчення чорних дір.

Також він займався вивченням проблеми виникнення космологічної сингулярності – первинного стану Всесвіту, з якого вона, відповідно до теорії Великого вибуху, безперервно розширюється. На його думку, до початку так званого Великого вибуху, в результаті якого, прийнято вважати, утворився наш Всесвіт, не було ані часу, ані простору, Всесвіт був стиснутий до розміру одного атома.

У жовтні 2017-го, на сайті архіву Кембріджського університету опублікували текст повної дисертації Стівена Хокінга про дослідження Всесвіту. Менш ніж за добу понад 60 тисяч осіб відвідали сайт, щоб прочитати або скачати документ, через що сайт просто "впав", не впоравшись з потоком користувачів.

Упродовж усього життя фізик не припиняв займатися наукою, навіть будучи прикутим до інвалідного візка і спілкуючись з людьми через комп'ютерний синтезатор мови. Професор навіть планував полетіти у космос. Хокінг посідав восьме місце у рейтингу "100 геніїв сучасності". Відзначений такими нагородами, як медаль Альберта Ейнштейна, премія Вольфа, премія принца Астурійського, медаль Коплі, Президентська медаль Свободи та премія з фундаментальної фізики.

Що Хокінг прогнозував людству

Вчений багато уваги приділяв і таким актуальним проблемам людства, як глобальне потепління, стан навколишнього середовища і соціальна нерівність.

• Впровадження новітніх технологій є водночас і прогресом, і руйнуванням для людства, адже люди втрачають здатність заробляти на життя. Відповідно, небезпечно зростає розрив між елітами та простими людьми.

• Роботи, які стануть новою формою життя, у майбутньому можуть повністю знищити людство. Ця форма життя перевершить людину.

• Якщо людство не зменшить викиди парникового газу, то Земля ризикує перетворитися на справжнісіньке пекло. Наша планета може повторити долю Венери, середня температура на Землі досягне позначки в 460 градусів за Цельсієм.

• Щоб уникнути техногенної катастрофи, людству потрібно створити колонії на інших планетах і переселятися у найближчі сто років. На думку Хокінга, терміну в 30 років цілком достатньо, щоб створити базу на Місяці, і 50 років – на Марсі.

Пофесор вважав, що після смерті немає нічого. "Я не поспішаю вмирати, бо ще хочу багато чого досягти. Але коли залишу цей світ, то точно буду знати, що ні в який рай чи пекло я не потраплю", – казав Хокінг.