Вишково для туристів очима істориків (фото)

Вишково (угор. Visk, рум. Vascova) село в Хустському р-ні, Закарпатської обл. розташоване на лівому березі р. Тиса біля кордну з Румунією. Переважну більшість населення Вишково складають угорці, які в повсякденному житті використовують угорський час та угорську символіку

Вишково засноване в 1271 р. , а перша письмова згадка під назвою Вішк сягає 1273 р.
В історичних джерелах є інформація, що неподалік Вишково на горі Вар-Гедь (або Вар-Хедь), що означає Замкова, піднімалось укріплення, яке поряд із фортецями Хуста, Королево і Севлюша контролювало водну дорогу по Тисі, якою слідували соляні каравани з Солотвинських шахт. Земляну фортецю побудували брати Мік та Іштван Чепа з роду Гунт-Пазмань в 1281р., а з середини 14 ст. тут постав кам’яний замок. Недосконалі оборонні споруди вишківської фортеці з часом перестали відповідати своєму призначенню, а функції захисту соляних караванів перейшли до Хустському замку. Місцеві жителі розповідають, що єдиний замок в цій місцевості був на відстані 8-10 км на південний схід від Вишково, але його вже давно зрівняли з землею.

З 1329 р. поселення отримало статус “вільного королівського міста” Марамороського комітату.
На початку 16 ст. тут поселилися німецькі колоністи. В 1514 р. багато жителів Вишково взяли участь в селянській війні на чолі з Дьорем Дожі, а після придушення повстання на бунтарські міста король наклав велику контрибуцію.
За даними Я. Штернберга на гербі Вишково 1620 р. було зображено на сріблястому фоні гірського козла природного кольору, який стоїть на зеленій горі з трьома вершинами.
На печатці села також було зображено гірського козла.

Ще у другій половині 13ст. у Вишково була споруджена одна з перших в Закарпатті кам’яних церков, яка виконувала оборонні функції. Спочатку храм належав римо-католицькій громаді, а згодом прихильникам кальвінізму. Реформаторський костел св. Миколая зберігся до наших днів і є оригінальним пам’ятником архітектури.

Церква однонефна шатрова з п’ятистінкою апсидою, покрита крутим скатним дахом.
У 1657 р. в костелі відбулося засідання Державних зборів Трансільванії, скликане князем Дьордем Ракоці II, який прибув сюди з військом, котре прямувало у Польщу. Проте навіть заручившись підтримкою шведського короля Карла XII та гетьмана Богдана Хмельницького, похід закінчився поразкою. Польські війська на чолі з князем Любомирським завдали великої шкоди населеним пунктам краю, у тому числі й Вишково.

У 1717 р. костел як і більшість міст і сіл в долині Тиси був спалений кримськими татарами. Храм лежав у руїнах 33 роки.
У 1789 р. костел перебудували у стилі бароко, у 1868 р. побудовано башту з високим шпилем. Сучасного вигляду будівля набула після перебудови на поч. 20 ст.
Збереглися внутрішні розписи 1789 р. та 1868 р. Також варті уваги розписні дерев’яні лавки.

Поруч із костелом знаходиться вкрита гонтом дерев’яна дзвіниця мармароського типу.
В середині 17ст. при реформатськой церкві почала діяти школа з угорською мовою навчання, а в 1824 р. з’явилася школа для українського населення.

Поряд з уже згаданою вище реформаторською церквою знаходиться цікавий меморіал з різьблених дерев’яних скульптур, поставлений у пам’ять про важливі історичні події у Вишково.

Уродженцем Вишково є Іштван Лашшу (1797 – 1852) – один із засновників угорської статистики в Угорщині. На будинку, в якому він народився і жив, в 1896 р. була встановлена меморіальна дошка.