«Кицькин дім» – притулок, де рятують бездомних пухнастиків (Фото)

"Кицькин дім" – це умовна назва неофіційного і ніде не зареєстрованого притулку для бездомних котів. Він працює в Ужгороді, але адресу його знають лише перевірені волонтери. Чому? Бо коли одного разу зоозахисники разом із тележурналістами показали місцезнаходження притулку, туди почали підкидати котів. Причому у такій кількості, що волонтерам просто не було куди їх подіти. То що ж таке "Кицькин дім" і хто у ньому проживає – розповіла "Про Заходу" його координатор Анжела Могорита.
"Кицькин дім" з'явився в Ужгороді кілька років тому. Спочатку знайдених на вулицях котиків тимчасово поселяли у двох кімнатах, виділених взуттєвою фабрикою. А трохи більше року тому, коли забезпечення цього імпровізованого притулку всім необхідним взяла на себе волонтерка зоозахисної організації "Другий шанс" Анжела Могорита, зі взуттєвої фабрики довелося переїхати. Тепер, як ми вже згадували, нове місцезнаходження притулку знає лише обмежена кількість осіб.
"Добрі люди виділили нам тимчасово одну досить велику кімнату, у якій наразі проживає 35 котиків. Звісно, для нас однієї кімнати замало, дуже потрібен і окремий карантин, аби не повторилася недавня історія, коли один новенький хворий котик з вулиці заразив усіх наших пухнастиків, після чого нам довелося усім 34-ом давати ліки.

Ми, звісно, шукаємо нове просторіше приміщення, але разом з тим усвідомлюємо і те, що нашим котам і в таких умовах набагато краще, ніж було на вулиці. Вони у нас мають усе: теплий дім, якісну їжу, ласку волонтерів, багато різних іграшок, лікування за потреби. Кожного дня, зранку і ввечері, сюди приходять дві наші волонтерки Наталія і Галина, котрі миють мисочки, чистять туалетики, годують, промивають вушка, дають, кому треба, ліки тощо.  Оскільки вмістити тут більше, ніж 35 котиків, не можемо, частину новеньких залишаємо у волонтерів на так званій перетримці. Є у нас, до прикладу, така волонтерка-героїня Мар'яна Романів, котра у своєму приватному будинку у Дравцях постійно перетримує для нас близько 10 котів. Поки ми шукаємо для них нових господарів, Мар'яна їх виходжує, відгодовує, лікує. Вона справді дуже багато зробила для порятунку бездомних котиків, вигодувала з піпетки чимало знайдених на смітниках новонароджених пухнастиків", – розповідає Анжела.
Кожен із 35 котиків, котрі наразі проживають у "Кицькиному домі", врятовані з вулиці і мають непросту життєву історію. Як правило, імен тут їм не дають – волонтери певні, що імена "заважають" тваринам знайти нову родину. Є тут біленьке кошеня, яке в жахливому вигляді знайшли на автовокзалі в Ужгороді. Автовокзали і вокзали, за спостереженнями волонтерів, взагалі є місцями, де безпритульних тварин є дуже багато. Часто люди з сіл привозять непотрібних котів і собак у місто і кидають на вокзалі – місце, мовляв, прохідне, і хто обов'язково підбере.

А ще одне дуже гарне кошенятко Анжела з трьома небайдужими хлопчиками витягла з відкритої каналізаційної шахти в Новому районі біля "Велмарта". Близько тижня тому їй подзвонила жінка і сказала, що в каналізації вже другий день "плаче" кошенятко. Анжела побігла туди і побачила, що на місці вже намагаються витягти тваринку місцеві хлопчаки. Зробити це було непросто, бо кошеня забилося у вузьку трубу, яка відходила від каналізації. Спільними зусиллями вони через кілька годин таки виманили кошеня з тої труби, а ввечері того же дня пішли сильні дощі, які швидко затопили каналізаційний отвір. Тобто, якби не щасливий випадок, кошеня загинуло би в тій каналізації, втопившись.
Потрапили у притулок і кошенята, яких просто на очах Анжели якась жінка викинула з сумки на проспекті Свободи. Нині зоозахисниця каже: тоді та жінка почула від неї усе, що вона думає про таких безвідповідальних господарів. Жінка таки втекла, одне кошеня підібрала випадкова перехожа, а інших двох малят Анжела повезла у притулок.
"Цього року в Ужгороді якийсь "бум" на викинутих кошенят! Я давно займаюся волонтерством, але такого ніколи не бачила. Скільки би ми не говорили про стерилізацію домашніх тварин, нічого не допомагає! Ще й наштовхуємося на агресію людей, мовляв, стерилізувати тварин – це втручатися у природу, так робити не можна. Ви не уявляєте, скільки бабусь мені дзвонить і сварить, що ми з "Другим шансом" стерилізуємо безпритульних собак на вулицях!. Але якщо з собаками в місті ситуація вже значно краща, то з котами вона щороку стає все гіршою. Раніше, коли у дворах багатоповерхівок жило по кілька безпритульних псів, стількох котів не було. Тепер же лише у моєму дворі в Новому районі я нарахувала у підвалах близько 80 котів з кошенятами! Їх є дуже багато, і їх ніхто не стерилізує. Жодна організація не проводить в Україні масові стерилізації котів, як це, до прикладу, роблять "Чотири лапи" з собаками. Ми усіх вихованців "Кицькиного дому" обов'язково стерилізуємо, або, якщо знаходимо господарів маленьким кошенятам, за свій рахунок робимо це пізніше, коли вони доростають до 7-8-місячного віку. Але це надто малий відсоток, бо за нашими приблизними підрахунками нині в Ужгороді є близько 3-х тисяч бродячих котиків", – каже Анжела.

Наразі зоозахисниця з однодумцями починає роботу над амбітним проектом будівництва нового приватного притулку для тварин. Про землю під нього вже ведуться перемовини з керівниками кількох сіл біля Ужгорода. Волонтери мріють відкрити цей притулок вже за два роки. Він буде розрахований на 100 собак і 100 котів, матиме власну операційну, прогулянкову зону, комфортні місця для проживання тварин тощо. Звісно, навіть такий великий притулок не змінить ситуацію в Ужгороді одразу. Якщо господарі тварин не почнуть їх стерилізувати, а будуть і надалі викидати на вулиці як дорослих, так і малих своїх колишніх улюбленців, то на вулицях і надалі буде повно чотирилапих безхатьок.
"Не бачу іншого виходу, окрім стерилізації, – запевняє Анжела Могорита. – У новому законі, який розглядають нардепи, є чудовий пункт про те, що всі домашні тварини, окрім тих, яких використовують для розпліднення з комерційною метою, мають бути стерилізовані. Я би дуже хотіла, щоб це запрацювало. Хоча у цьому ж законі є і пункти, які мені не подобаються. Наприклад, за ними наші волонтери, котрі знайдуть і прихистять собаку навіть тимчасово, мають її зареєструвати, заплатити, зачіпувати за свій кошт. А у нас іноді на корм для котів банально грошей не вистачає".
Нині "Другий шанс" загалом і "Кицькин дім" зокрема матеріально підтримують близько 100 постійних волонтерів і благодійників. Це люди різного віку, різного соціального статусу, але об'єднані однією ідеєю – допомогти тваринам. Ще одним неабияким помічником нині стали соцмережі. Завдяки ним у "Кицькиному домі" постійно звільняються місця для нових знайд, бо лише цьогоріч волонтерам через соцмережі вдалося знайти дім для близько 500 котиків.

"Люди і тварини потрібні одні одним, – каже Анжела. – Коли ми приходимо у "Кицькин дім", то котики одразу до нас кидаються, їм потрібна наша увага і ласка. Була навіть ідея на основі "Кицькиного дому" відкрити в Ужгороді котяче кафе. Саме від тої любові, яка світиться в очах котиків, я отримую найбільше задоволення. А ще нас дуже надихають нові господарі цих пухнастиків. Вони теж нам довгий час потім дякують за те, що знайшли нового члена родини і справжнього друга. І в цьому – аби і тваринам, і людям було добре – полягає сенс нашої роботи".

 
Тетяна ЛІТЕРАТІ