Не всі закарпатські ековиробники прагнуть розвиватись. Чому багатьом хочеться просто продавати?

Загалом дрібних ековиробників у Карпатському регіоні є дуже багато  – це те, що називається нині модним словом «крафт», проте не усі вони бажають об’єднуватися і розвиватися. Зараз є попит на крафтових виробників, розвивається еко-фуд, гастрономічний туризм, наразі найкращі та найрізноманітніші тури – на Закарпатті, є маса дегустаційних залів, є потенційний споживач, а отже, можливість для виробника не лише зустрітися з ним чи продати продукт, але й донести до нього інформацію про цінності, культуру, філософію, традиції господарства. Але багато виробників не хочуть розвиватися, часто не дотримуються стандартів – і виробляють продукт під масового туриста, який і так купить. Саме тому і не вступають до спілки.

Основна причина: тут існують певні правила, каже Коваль.

– Є внутрішня інспекція, яка перманентно, на різних етапах виробництва навідується на господарства до виробників і перевіряє сировину, продукти, виробництво на предмет відповідності екостандартам та походження з регіону. Це одна з умов, яку погодили між собою засновники та члени спілки, і підтримали донори зі Швейцарії: 90% сировини повинно походити із Карпатського регіону. Надзвичайно важливі умови виробництва продукту, які теж мають бути екологічними: якщо ви вирощуєте овочі чи зернові, ви не повинні забруднювати воду та виснажувати ґрунт, – каже Олександр. – Зі свого боку, швейцарські колеги постійно організовують внутрішні тренінги та навчання, вдосконалення для виробників. Також допомагають брати участь у фестивалях і ярмарках: іноді не кожен виробник має вільні кошти для того, аби орендувати місце на фестивалі та доставити на нього свій продукт. А вже з весни 2018 року у Львові буде можливість дегустувати продукти членів спілки в одному місці.

Разом з експертами зі Швейцарії, спілка від виробників вимагає, зрештою, одного: ці продукти мають бути еталоном смаку. Це має бути майже забутий масовим українцем смак натуральної їжі.