Ужгородська кава: де гарно кавувати

Афіша з надписом «У нас найсмачніша кава» залишається тільки штампом, та ще й часто неправдивим. Ніколи не знаєш, що насправді тобі продали під штучними ароматизаторами, вершками, топінгами й цукром. Хороша кава з якісним молоком уже є смачною. А найкраща кава і без молока досконала. І навіть без цукру.

Кажуть, будь який заклад спочатку пізнається за кавою і клозетом. Еспресо має бути ідеальним. Текстура, тіло, крема, температура. Любитель кави має кайфувати від неї. Якщо нема задоволення, значить, кава неправильна. Тоді чому за неї треба платити?

З іншого боку, ми стаємо вибагливішими, подорожуємо, а головно — активно розвивається світовий кавовий ринок. І у ці дні все більше кав’ярень уже не міряються кількістю сиропів і назв напоїв, а прагнуть здивувати якістю. Якістю зерна й апарату, роботою бариста. Ужгородський кавовий ринок починає приємно дивувати. І вже не так легко продати будь-який напій — надто гіркий, вже холодний, без правильної креми, капучино, яке і не капучино, чи лате, яке і не лате. Нині працівники за баром не просто натискають кнопку, а навіть ретельно вичищають усю стару каву з ріжка, пропускають воду, правильно темперують каву й подають напій одразу після приготування. Іронія, звісно. Сьогодні «кавовари» стають справжніми бариста, а весь процес перетворюють у творчість. Бариста любить свою роботу. Поспостерігайте за людиною, яка варить вам каву. Якщо вона робить це натхненно, то і напій вас надихне. Якщо ж помітили, що працівник навіть стару каву не всю викинув і не пропустив зайву воду, то тікайте від нього.

Тим не менше, у багатьох ужгородських закладах кава стає достойним напоєм із відповідною ціною. Конкуренція зростає. Так, усе посоліднішало. Навіть третя кавова хвиля накриває місто. І у кав’ярнях уже не достатньо хизуватися свіжозмеленою кавою, а модно сказати: у нас зерна свіжого обсмажування. А якщо ще й кава Specialty, то це вже космос (зерна, що вирощені на висоті понад 1000 м у екологічно чистій місцевості, вони проходять тривалий процес сортування, їх спеціально збирають і обробляють, у одному упакуванні — завжди зерна одного урожаю).

Я склала список закладів, де, на мою думку, каву обожнюють, живуть нею, досконало знають роботу кавомолки, кавомашини, тонкощі зерна, його обсмажування... Хочу поділитися цим списком. І хай це буде блогерський пост, а не журналістська стаття. Йдеться про моє бачення, яке сформувала з власних досліджень ринку закарпатських кав’ярень, українських загалом і європейських. Дечому навчилася і на фестивалях кави, у роботі, а також у спілкуванні з кращими гравцями цього бізнесу в Україні.

Просто скуштуйте. І не бійтеся, мовляв, ресторан. Це демократичний і доброзичливий заклад без пафосу. Еспресо коштує менше, ніж у певних інших кафе. Хлопці варять каву від обсмажувальників із Дніпра з хорошою репутацією. Бленд створили відповідно до вподобань закарпатців — з шоколадними нотами і м’якою гірчинкою. Кава завжди смачна і хочеться повторити. І від двох еспресо чи рістретто поспіль не буде тремору. Я пила і о 17.00, але всю ніч міцно спала. Ця кава у мене на першому місці.

Засновники закладу живуть кавою! Постійно вкладають у нове обладнання і продукт. Мають сміливість приносити на ринок щось нове, саме вони перші запустили третю кавову хвилю. Тут варять виключно Specialty. Пропонують альтернативу та гейзерну каву. До речі, у закладі є натуральні домашні сиропи, а це смачно й з родзинкоюі.

У Eat me гарно приходити, коли нема авралу, а бариста мають достатньо часу приготувати всім найкращий напій.

Ця локація одразу приваблює дизайном. У такому стилі часто оформляють кав’ярні третьої хвилі у Європі та великих українських містах. Тож інтуїція підказала, що і з кавою тут буде порядок. На фасаді є дошка. А на ній виднівся спокусливий надпис: кава вирощена на висоті понад 1000-1200 м. Це і є знак, що до цього напою тут ставляться дуже скрупульозно. Зерна у Byron — свіжого обсмажування від бренду «Фунт кофе». Це трохи інша кава, не зовсім та, до якої звикли закарпатці. Не надто в’язка і не шоколадна і з приємною гірчинкою. Радше — з вираженою кислинкою. Наразі не можу звикнути до їхнього еспресо, а ще дуже шкода, що не варять рістретто. Мій улюблений напій — раф у чашечці м’ятного кольору за столиком біля вікна.

Це любов із першого погляду. Якось спитала у дівчаток-працівниць про їхню каву, то вони натхненно і цікаво розповідали. І не в дусі: це арабіка, це робуста. А про ступінь обсмажування, бленд, країни походження зерна… Люблю влітку лате з листочком м’яти саме на яскравій терасі Duffort. Або капучино з latte art у широкій чашці. Воно так інстаграмно виглядає. На терасі можна і полежати з кавою у гамаку. Навіть у холодну пору — з картатим пледом. До речі, кафе впровадило альтернативну лінійку. А ще захват від какао, яке готують із додаванням тертих бобів і олії какао, однак це вже інша історія.

Тут відчувається любов у всьому, тож і кава має бути на рівні. Я очікувала, що власники скрупульозно зосередяться на чаях, а кава буде більше побіжною. Однак здивувалася, коли вперше побачила красивий еспресо у чашці кольору морської хвилі. За ароматом і кремою одразу зрозуміла, що буде смачно. І так, це була насолода. У індійському просторі добре зігріватися біля каміну з чорною кавою або фірмовим капучино зі спеціями і медом.

Літня територія з розприскувачем води і кавою у правильному посуді. Так, акцентую на посуді. Еспресо у склянці овальної форми з товстим склом. Так, посуд впливає на результат. Кава — та ж, що і в Old CONTINENT, але смачніша. Жаль, що наступні кілька сезонів заклад не працюватиме, адже на площі Петефі ремонт.

Хороша кава, міцна неймовірно. Після неї можна і гори звернути. Лобі-бар готелю є одним із улюблених просторів для моїх інтерв’ю та інших ділових зустрічей. Тут тихо, людей мало, а персонал делікатний. Було би взагалі чудово, якби у барі був аналогічний посуд, як у сусідньому фешн-кафе.

Чічка розквітла на окраїні, у районі Радванки, але все одно хочеться до неї йти. Особливо, коли тепло й сонячно, то затишно сидіти з дівчатами на просторій терасі. За баром працюють дві сестри. Одна з дівчат — Катка Мучичка — зварить вам мистецьку каву. Вона вправно нанесе спеціальним пером малюнок на шапочці кави з молоком. А ілюстрація буде сюрпризом. А можете і замовити картинку. Думаю, Катя може намалювати все. До речі, дівчина проводить майстер-класи для любителів кави і навчає професіоналів.

Заходьте, бо смачно і красиво. Важливо хоч інколи виринати з гучного центру й звичних місць.

Засновники пригощають Ужгород чудовою кавою. Тут бариста проходять хорошу школу і знають, як потішити улюбленим напоєм. Працівники мали хороше навчання, а це відчувається у кожній чашці еспресо. Заклад експериментує з блендами й відтінками смаку й ретельно працює, аби досягнути збалансованого результату. Люблю прийти сюди, вмоститися біля вікна з виглядом на музей Бокшая і насолоджуватися рістретто або еспресо.

Часто в Instagram бачила пости про цей куточок. Писали, що кава хороша і мафіни домашні з незвичними смаками. Нарешті спеціально дісталася у Новий район. Людей було море. Ті кілька столиків зайняті, тераса — теж, бар активно працює. Скуштувала капучино з шоколадним мафіном, відтак збагнула ажіотаж. Новий район потребував душевного закладу. Тим паче, тут зерна свіжого обсмажування, а по соцмережам видно, що кафе співпрацює з львівською «Палярня Чехович». А Палярня є моєю улюбленою у Львові.

Кажуть, найкраще готує каву власник Muffin. Хотілося би натрапити.

Люблю тут саме еспресо. Насичений, міцний і в білій чашці з товстими стінками. Ще не бувало так, аби не сподобався. Ранкова кава біля панорамного вікна з виглядом на Ужгород — це є дуже романтично.

Київський бренд з мережею по Україні. Буває по-різному, але переважно подають смачну грамотно зварену каву. Їхня Lila & Rose ностальгійна для мене. Делікатна й легка. Кавовий дім з його лаконічністю є оптимальним для ділових зустрічей. Ніщо не відволікає, не надто розслабляєшся і за каву не соромно перед діловими партнерами.

В Антресолі щось змінилося у кращий бік. Раніше не могла пити їхньої кави. Але понад рік люблю заходити на їхній лате. А ще у них дуже цікава «Butter coffee» — з медом і вершковим маслом, дуже популярна у Силіконовій долині. У цьому закладі справді сталися кавові зміни. Про це свідчить і надпис у меню: 100% арабка найвищої якості, зерна, зібрані тільки вручну, власна рецептура та контроль якості кожної партії.

Багато моїх знайомих люблять DOORS за концептуальну атмосферу. У соцмережах часто натрапляю на милі фото з цього простору. Нещодавно там побувала. Це своєрідний зимовий сад, у якому відкрилася й кімнатка з обігрівом. Пічка біля цегляної стіни, дерев’яні підони в якості декору й багато картатих пледів. У світлиці почуваюся наче у будиночку десь у горах. Дружелюбні дівчатка зварили нам непогане капучино. Думаю, ця чудова територія має потенціал й простір для розвитку напрямку кави.

Так, це вже не Ужгород, але ж зовсім поруч. Моя улюблена позиція у барній карті — фірмовий лате зі спеціями. Люблю поєднання кави, спіненого молока й пікантних ноток. Гадаю, секрет смачної кави у хорошому зерні, потужній кавомашині й воді із власної свердловини. Тим паче, екологічно чиста місцевість. Час зупиняється, коли гуляю у садах Деренівки і насолоджуюся пряним лате.