Номер у готелі – 5 тисяч гривень на добу, релакс у спа – 500 гривень. Туристи скаржаться на високі ціни в Карпатах
- 21-01-2018, 10:35
- Новини / Закарпаття
- 0
- 704
Містечко Яремча, що в Івано-Франківській області, не має звички, як, наприклад, Львів, рахувати туристів. Тут статистику роблять “згрубша” – з кожним роком на зимові вакації (Різдвяні свята) приїжджає усе більше і більше гостей. Кажуть, якби не гірськолижний курорт Буковель, Яремча не мала б такого попиту.
Географія туриста у Яремчі – переважно жителі західноукраїнських міст, Києва, центральних та південних регіонів. Серед іноземців у курортній столиці Прикарпаття можна зустріти поляків, німців, азербайджанців, турків, а цього року сюди повернулися росіяни. Біля готелів можна побачити автівки з московськими та петербурзькими номерами.
Цього року у Яремчі я відсвяткувала Різдво у рамках зимового фестивалю, який організовують там п’ятий рік поспіль. З Івано-Франківська годину добиралася трансфером, яким мене забезпечила приймаюча сторона. На вокзалі столиці Прикарпаття гостей зустрічають таксисти, які горланять: “Кому таксі до Буковеля!”, “Трансфер до Яремчі, недорого”. Для цікавості запитую ціну з Івано-Франківська до Яремчі (відстань – 65 кілометрів). Один водій запропонував підвезти мене за 650 гривень, інший просив 800, мовляв, повезе на хорошій автівці… Коли їхала до Яремчі, зауважила, що нарешті відремонтували траси. “Давно пора, – каже водій нашого мікроавтобуса Микола. – Ремонту завдячуємо саме Буковелю. Якби не він, то доріг ми б не мали ще двадцять років. Наша яремчанська влада нарешті випросила реконструкцію”.
Про те, що Яремча – це курорт (з 2006 року – місто обласного підпорядкування, населення – понад вісім тисяч осіб), свідчать кількадесят готелів, кількасот сільських садиб та вілл для відпочинку туристичних груп. Зауважила, у деяких мікрорайонах готелів аж забагато (по п’ять-шість по сусідству), а у деяких – по одному. Як кажуть, десь густо, десь пусто. Зірковість готелів – завищена. Про це почула від кількох туристів, які неодноразово мешкали у європейських готелях і мають з чим порівняти. Гуцульська “четвірка” тягне на тверду трійку, а “трійка” – на одиничку. Востаннє тут гостювала у 2016 році. З того часу ціни на відпочинок у готелях трохи зросли. Найдешевший стандартний номер у чотиризірковому готелі тепер коштує 3,8 тисячі гривень на добу (у вартість входить сніданок). Якщо брати “пакет” з триразовим харчуванням, готуйтеся витягнути з гаманця майже 5 тисяч гривень за добу. Якщо у готельній системі харчування передбачені лише сніданки, але вирішили пообідати у ресторані зі “шведського столу” – коштує це 240 гривень з особи. Власники готелів Яремчі кажуть, у лижний сезон живуть з лижників, а у міжсезоння – з делегатів конференцій. Останніми роками до курортної столиці Прикарпаття зачастили з конференціями переважно турки та азербайджанці.
Помешкання у приватних садибах значно дешевші, ніж у готелі, але якість залишає бажати кращого. Скромна кімната з ліжкомісцем та шафою – від 500 гривень на добу (без харчування). У міжсезоння – 300 гривень. Можна замовити у господарів гуцульські смаколики, доведеться доплатити від 150 гривень. У кафе можна смачно і ситно поїсти, вкластися у 100 гривень. Велика порція гуцульського баношу зі шкварками – плюс-мінус 60 гривень.
На знаменитому сувенірному ринку за символічну плату можна перевтілитися на гуцулок
У Яремчі не бракує садиб, які мають власні спа-центри, зокрема, гуцульські чани. Ціни на чани трохи кусаються – 400 гривень (за дві години). Відвідини спа-центрів, що при готелях, витягнуть з гаманця від 500 гривень. Ціна залежить від того, чи клієнт відпочиває до обіду, чи після обіду. У деякі спа Яремчі їдуть навіть лижники з Буковеля (відстань – 35 кілометрів). У саунах Буковеля – “мурашник”. У спа-центрі Яремчі зустріла екс-президента України Віктора Ющенка. Спокійно плавав, не зважав на посилену увагу відпочивальників. Та деяким гостям вдалося вмовити екс-президента зробити спільне фото на згадку.
Українську мову в Яремчі чула лише від обслуговуючого персоналу готелю. Туристи, які приїхали сюди відпочивати з різних регіонів України, спілкуються переважно російською. Місцеві відповідають їм зазвичай українською. На російську не поспішають переходити також офіціанти, працівники рецепції. Поспілкувалася про життя-буття з туристами з Києва, Харкова, Кривого Рогу, Обухова. Усі в один голос нарікали на дорожнечу в Буковелі та Яремчі (абонементи на катання, ціни в кафе та готелях) та далеко не найкращий сервіс. “Сервіс у деяких готелях Яремчі знижується, ціни натомість зростають, – розповів киянин Олександр, який щороку приїжджає сюди на Різдвяні свята зі своєю дружиною. – Торік на “шведському столі” можна було добре наїстися. Подавали кілька видів рибних страв, багато м’ясного і салатів із зелені. Цього року я постив, а виходити з посту потрібно на рибі. У меню готелю ресторану риби майже нема. Поскаржився менеджеру готелю. Той сказав, що витрати зросли. Тому, мовляв, рибні страви готують рідко. Пообіцяв, що кухар особисто приготує мені на сніданок щось з риби. Тільки попросив, щоб я не розказував про це іншим гостям готелю, аби ті не вимагали на “шведському столі” риби”.
У Яремчі варто відвідати два “фірмові” місця – сувенірний ринок та водоспад “Пробій”. На ринку торгують вишиванками, частина яких – не ручної роботи. Ціна машинної вишиванки стартує від 400 гривень, автентична гуцульська – удвічі дорожча. Сукня, “вишита” бісером, – плюс-мінус 4-5 тисяч гривень. Магнітики – 15-30 гривень. Дерев’яні гуцульські сокири – 35 гривень.
Через цей яремчанський тунель прокладено залізничну колію
На мості, що над водоспадом “Пробій”, туристів стільки, що ніде яблуку впасти. У кожного другого – палиця для селфі, щоб зробити модне фото для Instagram на тлі річки і лісових краєвидів. Зауважила, з минулого року на мості побільшало замочків закоханих. Деякі місцеві гіди кажуть, що на мості можна замикати не лише кохання, а й бажання на наступні п’ять років. Поруч з мостом працює Rope-jumping (єдиний у Карпатах), вартість стрибка – 250 гривень. Спускаюся до водоспаду, аби зарядитися карпатською енергією. Кажуть, вода змиває все погане… У цю легенду, схоже, вірять чимало туристів з різних регіонів України.
Марія Доротич, ВЗ