У NASA показали, як насправді виглядає небо над нашою головою

Фахівці NASA днями оприлюднили приголомшливий знімок, зроблений за допомогою космічного телескопа «Хаббл» (Hubble Space Telescope). Об’єктив його камери (Hubble’s Wide Field Camera 3) був спрямований у бік центру нашої галактики — Чумацького шляху. Він — цей центр — розташований в 26 тисяч світлових років від Землі.

За словами вчених, вони немов би відкрили скриню з коштовностями. У кадр потрапив сяючий розсип білих, жовтих, червоних і блакитних зірок — молодих, старих, немовлят, гігантів і карликів. Серед них астрономи нарахували понад 10 тисяч зірок, схожих на наше Сонце.

Знімок NASA добре ілюструє парадокс Ольберса (Olbers’ paradox) або фотометричний парадокс, який спантеличував астрономів понад 200 років. Генріх Вільгельм Ольберс на початку 19-го століття висловив тодішній подив. І сформулював суть парадоксу, названого його ім’ям: чому вночі небо чорне? Чому його не осяває світ незліченних зірок? Адже, як на здоровий розсуд, нічному небу слід було б виглядати таким блискучим куполом, густо посипаним ліхтарями зірок, що зливаються в єдину заграву. Повинно бути ясно, як вдень. Але чомусь темно.З часом, звичайно, все з’ясувалося. Зірок дійсно стільки, що кожна точка на небі містить яку-небудь з них. Але більшість розташовані так далеко, що світло від них просто губиться по дорозі. У тому числі і від червоного зміщення, і в хмарах космічного пилу. В результаті замість «ліхтаря» на небі з’являється темна пляма.

Але варто поглянути на небо озброєним оком, як радив лектор з «Карнавальної ночі», видимих зірок стає більше. А на знімку, зробленому завдяки неймовірно потужному «збройному погляду» космічного телескопа «Хаббл», вони майже зливаються в сяючий купол. Як і вважали астрономи позаминулого століття.

На початку 90-х років минулого століття в астрономічному середовищі усталилася думка, що нас оточують 200 мільярдів галактик. Але нещодавно британські вчені з Ноттінгемського університету, під керівництвом Крістофером Конселісом, продемонстрували, що в осяжному Всесвіту, як мінімум, в 10 разів більше галактик, ніж прийнято було вважати.

Конселіс з колегами звернулися до найсвіжіших і «глибоких» знімків, зробленим за допомогою «Хаббла», які склали комп’ютерні моделі, синтезувавши 3-Д зображення. І виявили «галактичну недостачу». А саме те, що щільність галактик більша, ніж здається — тобто, в одиниці об’єму їх на порядок більше.

Резюме: якщо вірити Конселісу, то осяжний Всесвіт налічує не менше 2 трильйонів галактик. У кожній — від 100 мільярдів до трильйона зірок — астрономічна, що не піддається ліченню, кількість. Телескопи майбутнього, які стануть набагато могутніше «Хаббла» коли-небудь покажуть нам їх сяйво, що заповнює все небо.