Серед туристів у Карпатах стає дедалі популярнішою незвична розвага

Дзвінку від морозу тишу в селі Поляниця пронизує собачий гавкіт. Невеликі сани, якими керує кремезний високий чоловік, тягне шестеро собак із густою шерстю. Серед снігiв кінчики їхніх вух ледь видно, пише газета Експрес. "Упе-е-е-еред! Шви-идше!" -- кричить чоловік. Позаду кермувальника на нартах сидить дівчинка років 14. Ех, от би й собі так пронестися! Але песиків шкода... Напевно, важко щодня бігати в запрягу й катати туристів. "Не хвилюйтесь, -- усміхається Любомира Бажалюк, працівниця Центру дозвілля для собак.

-- Бігти й тягнути для собак північних порід -- сибірських хаскі, аляскинських маламутів та самоїдських лайок -- стиль життя. Ці породи виведені саме для того, аби перевозити людей та вантажі. У цих песиків стільки запалу, працьовитості, що просто бігати для них -- недостатньо, треба ще щось чи когось тягнути". Утiм навчити собаку ходити в запрягу непросто.

"Із піврічного віку їх привчають бігати поруч із господарем. Згодом натягають на гавчиків спеціальні шлейки із пом'якшувачами на спині, щоби їм не було важко тягнути санки, -- пояснює пані Бажалюк. -- Далі собак привчають виконувати команди: "Уперед! Стояти! Вправо! Вліво!". А після бігу обов’язково дають щось смачненьке. Повноцінно їздити в запрягу та катати людей і перевозити вантажі можуть собаки, яким виповнився рік. Найскладніше ж навчити їх бігти в запрягу разом.

"У кожного свій характер, вони, як і працівники в колективі, мають притертися один до одного, звикнути, -- мовить Любомира.

-- Коли чотирилапих запрягають разом уперше, вони починають або гратися, або гарчати й кусатися. А вже за декілька тижнів чітко і злагоджено виконують свою роботу. Щоправда, іноді певні особини так і не миряться, тож доводиться змінювати "команду". А щоби стати добрим каюром -- погоничем собак -- треба роками тренуватися. Тому в карпатському селі туристи, як правило, просто сідають на сани позаду каюрів. Сів -- і насолоджуйся швидкістю та краєвидами. Каюрові слід вивчити поведінку тварин, уміти тримати рівновагу, не боятися швидкості. Адже пси, що звикли їздити в запрягу, уже на старті дають потужний ривок та біжать зі швидкістю 50 -- 55 кілометрів на годину (!).

Деколи й автомобілям по засніженій дорозі так швидко не проїхати. Також треба знати, як гальмувати за допомогою спеціального "язичка", що розташований між полозами саней і віддалено нагадує гальмівну педаль автівки. На поворотах треба уміти переміщувати центр ваги тіла, iнодi допомагати собі ногою. Водночас ще й давати відповідні команди собакам і постійно їх підбадьорювати. Катають відпочивальників запряги із 2, 4, 6 собак. Кількість тварин -- відповідно до маси тіла їздового, пасажира та нартів. Один собака тягне близько 25 -- 30 кілограмів вантажу. До слова, коштує катання на нартах недешево. Двокілометрова поїздка -- 1500, а п'ятикілометрова -- 2500 гривень. Та, незважаючи на високу ціну, охочих проїхати не бракує, бо враження -- незабутні.

Сабіна РУЖИЦЬКА

expres.ua