Історія першої друкарської машинки почалася у червні 1868-го. Тоді Шоулз разом із типографщиком Самуелем Суллі запатентували пристрій Type-Writer. Це був механізм для того, щоб ставити номери сторінок у книгах та номери у банківських білетах. Якось знайомий Шоулза Карлос Гліден запропонував на основі Type-Writer створити машинку, у якій замість цифр і знаків друкувалися б літери та слова.

Так, перша машинка складалася зі скляної пластинки, телеграфного ключа у вигляді клавіші та інших частин. На скляну пластину клали папір та вугільну стрічку. Однією рукою рухали папір. Іншою - натискали на телеграфну клавішу з буквами. Таким чином на папері з'являвся відбиток.

Машинка мала лише великі літери. А, замість цифр "1" і "0", потрібно було натискати літери "І" та "О". Це були недоліки пристрою.
Протягом 5 років Крістофер Шоулз працював над вдосконаленням машинки. Він створив 3 десятки моделей. Кожна з них мала свої особливості, але потенційні інвестори відмовлялися вкладати кошти у виробництво. Лише 1873-го винахідник презентував пристрій, інвестором якої став глава компанії "Ремінгтон і сини" Філ Ремінгтон. Ця фірма спеціалізувалася на випуску сільськогосподарської техніки.

З компанією підписали договір на випуск 10 тис. друкарських машинок. У вересні того ж року почали виробництво пристрою. 1 липня 1874-го на ринку з'явилася перша сотня машинок Remington №1.

Масовий випуск налагодили через 2 роки.
Виробники запустили рекламну кампанію. Зображення Remington №1 з'являлися у каталогах, на листівках та в газетах. Її асоціювали з молодою дівчиною, яка позувала для рекламних постерів компанії. Неофіційно пристрій називали "Міс Ремінгтон".

Масована реклама тривала протягом півстоліття.

Виробники меблів почали випускати спеціальні столи, які були призначені для машинки.

Після виходу друкарської машинки нею зацікавилися літератори. Першим, хто випробував пристрій, був Марк Твен. За словами письменника, "Тома Сойєра" він надрукував на Remington №1 1874-го.

"Я був першою людиною, хто використав друкарську машинку в літературі", писав Твен у своїй автобіографії.
23 лютого 1893 року німецький інженер Рудольф Дізель запатентував дизельну установку. Її назвали "Метод і апарат для перетворення високої температури в роботу". Цій події передували довгі роки праці та експериментів, які Дізель почав проводити ще зі студентських років.