Учасники "ПрофіКемпу-Рахів" здолали нелегкий кінно-піший маршрут до гори Шоймул

З метою сприяння формуванню відповідального та об’єктивного ставлення молоді до планування своєї професійної кар’єри через вивчення перспективних і цікавих видів туристично-рекреаційного спрямування, зокрема сільського, зеленого туризму, як одного із ключових інструментів підвищення зайнятості молоді в регіоні, нещодавно учасники «ПрофіКемпу-Рахів» разом із учасниками  клубу «Блогери» досліджували професію коняра долаючи нелегкий кінно-піший маршрут до гори Шоймул, що на Рахівщині. 

По дорозі зустрівся їм конюх  Михайло, справжній майстер своєї справи, та пара коней гуцульської породи, які супроводжували молодь аж до самої гори. Михайло знайомив з історією і легендами краю та захоплююче розповідав про своїх улюбленців.

«Насамперед, коней потрібно любити, адже це, так би мовити друзі, які проживають поруч з тобою близько 30-ти років», - з щирою усмішкою мовив конюх. Розповідав,  що у 1979 році гуцульські коні одержали статус реліктової породи і були взяті під охорону. Мабуть, що назва породи походить від назви гуцулів - субетносу українців, що живуть у гірських районах. Багато вчених вважають, що гуцульський кінь є прямим нащадком тарпана-лісового і степового дикого коня мишастої масті (кольору), який довго зберігався на Півдні, а зараз повністю знищений. Перша письмова згадка про Гуцульського коня датується ще початком XVII століття (1603 рік).

Догляд за конем теж  має  бути належним, він включає в себе щоденні процедури та заходи, що проводяться систематично, або у випадку необхідності. А це: забезпечення тварині кормом і водою, гігієнічні процедури (чистка шкіри і копит, розчісування гриви, купання тощо). Періодично, у міру потреби, коням надаються ветеринарні послуги та  лікування.

Такою цікавою і пізнавальною була подорож,  під час якої діти мали змогу не тільки дослідити і розкрити професію конюха, а одночасно й пройти новий кінно-піший маршрут, який є неодмінною родзинкою для рахівських мандрівників.