«Жахливі десяті» закінчились, але двадцяті можуть бути ще гірші, — Washington Post

Звісно, не все за останні 10 років було кошмарним, але саме в цей період свобода і верховенство закону в світі почали занепадати.
Деякі десятиліття змогли заробити собі влучні й довговічні прізвиська. У 20-му столітті, наприклад, були «ревучі 20-ті» чи «60-ті в стилі свінг». Але якщо потрібно вигадати прізвисько десятиліттю, яке щойно минуло, то це було б «жахливі десяті».
Про це пише оглядач Washington Post Макс Бут. Переклад статті опублікувано на УНІАН.

Бут підкреслює, що не всі події з 2010 року були жахливими. Зрештою, Chicago Cubs і Washington Nationals перемогли у фіналі Головної бейсбольної ліги США. А хіп-хоп м’юзикл про «батьків-засновників» країни став хітом. Тож не все так погано. Також минуле десятиліття як почалося зі смерті головного терориста планети (Осама Бін Ладена), так і закінчилося цим же (Абу Бакр аль-Багдаді). Відбувся певний прогрес у захисті прав ЛГБТ-меншин. Одностатеві шлюби були визнані в США і ще 21 країні світу. Боротьба проти сексуальної експлуатації теж добилася прогресу завдяки руху #MeToo.
З економічної точки зору, минулі 11 років теж були досить позитивними. В історії США, напевне, ще не було такого тривалого і стабільного зростання. Минуле десятиліття було хорошим для бідних людей у світі. Адже рівень екстремальної бідності скоротився на половину.

То чому ж «десяті» жахливі? Частково тому, що світ не зміг розібратися з екзистенційними загрозами. 9 з 10 найгірших лісових пожеж в історії Каліфорнії сталися якраз за минулі 10 років. На іншому боці планети Австралія страждає від найгіршої пожежі в лісах за всю свою історію. 480 мільйонів тварин включно з 8 тисячами коал загинули. Все це важлива частина кліматичних змін, які спричинили рекордні теплові удари, посухи, підвищення рівня моря й танення криги на полюсах.

Вчені застерігають, що глобальне потепління «небезпечно наблизилося» до точки неповернення. Однак, лідери країн, які найбільше забруднюють, атмосферу планети (США, Китай, Євросоюз, Індія, Росія і Японія відповідальні разом за 70% викидів парникових газів) досі не імплементували ефективної відповіді. Насправді США навіть почали відкочуватися назад, оскільки президент Дональд Трамп вивів країну з Паризької кліматичної угоди й скасовує регуляції щодо викидів.



Аналогічний провал у США стався й в питанні вирішення проблеми масових розстрілів. Хоч в загальному рівень злочинності скоротився, 6 з 10 найгірших масових вбивств в історії США сталися саме за останні десять років. Як і у випадку кліматичної кризи, проблема зброї не була вирішена через відсутність політичної волі.

Але найбільша причина, чому «десяті» були саме жахливими, в тому, що це було покоління ерозії свободи й підйому екстремізму. Минуле десятиліття почалося з «Арабської весни», яка давала надію на те, що ліберальна демократія пошириться на Близькому Сході. Але лише крихітний Туніс став демократичним. Решта регіону зіштовхнувся з «Арабською зимою», в ході якої 370 тисяч людей загинули під час війни в Сирії, понад 100 тисяч загинули в Ємені, ще тисячі — в Лівії. До кінця 2016 року приблизно 5,2 мільйона біженців з Близького Сходу приїхали в Європу. Криза з біженцями, а також наслідки фінансової кризи 2008?2009 років, призвели до підйому націоналізму й популізму.

В минулому десятилітті відбувся підйом неліберальних лідерів, таких як прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан (при владі з 2010 року) й партії «Право і Справедливість» у Польщі (з 2015 року). Це також десятиліття тріумфу Brexit, великих перемог правих партій в майже кожній країні Європи на тлі краху центристських ліберальних партій.

Те, що відбувається у Європі, — це частина глобальної тенденції. Праві популісти зловживають владою в США, Бразилії, Індії, на Філіппінах й в інших країнах. У Росії, Туреччині й Єгипті праві автократи знищили демократію. Ліві популісти виявилися менш успішними у більшості регіонів окрім Латинської Америки. Ево Моралес нещодавно пішов у відставку в Болівії, але Ніколас Мадуро тримається за владу попри економічний крах Венесуели. Даніель Ортега теж не відмовляється своєї посади в Нікарагуа, не зважаючи на протести. А Ендрес Мануель Лопес Обрадор тепер президент Мексики.

В Китаї Си Цзиньпін точно не популіст. Він, швидше, технократ. Але його дедалі більш репресивне правління підтверджує антидемократичні тенденції у світі. Не лише свобода переживає ерозію в різних країнах. Верховенство закону підривається в усьому світі. Варто лише подивитися на вторгнення Росії в Україну, на китайську мілітаризацію Південно-Китайського моря й одностороннє запровадження мит з боку США. Міжнародна система, яка поширювала політичну свободу, мир і процвітання після 1945 року, тепер на межі смерті.

Надії на свободу не померли, на що вказують останні протести в Гонконзі й Тегерані. Але ці протести ще більш неефективні, ніж «Арабська весна». Хотілося б, щоб наступні 10 років стали були кращими. Але існує побоювання, що це буде чергове «низьке нечесне десятиліття».